Ми, група "Дослідники", працюючи над проектом "О.Стороженко "Скарб". Гумористичне, викривальне зображення головного героя" отримали завдання від вчителя дослідити засоби комічного, роль гумору у творі О.Стороженка "Скарб", зробити відповідні висновки. Працюючи над цим завданням, наша група спочатку попрацювала над теоретичним матеріалом і познайомилася з такими поняттями:
Сатира - гостре висловлювання (часто в перебільшеному вигляді) всього нечесного, несправедливого.
Гумор - доброзичливий сміх, спрямований на викриття певних вад людського характеру.
Засоби гумористичного зображення:
- вживання пестливих слів з метою висміювання;
- жартівливі народні прислівя та приказки;
- використання гіперболи;
- іронія - вживання слів у протилежному значенні.
Ми добирали приклади з твору для того, щоб проілюструвати, яку ж все таки роль виконує гумор у даному творі.
Кажуть, що смішне завжди поруч із сумним. Історія Павла-лежня і його скарбу могла бути дуже смішною, коли б не була такою сумною. Добре, якщо людина щаслива, але не за рахунок інших. Спочатку добробут і комфорт хлопцеві створювали батьки, обділяючи себе, потім наймити і дружина. І змарнував цей герой своє життя, не пізнавши в ньому нічого, крім задоволення власних фізичних потреб, не давши нікому користі. То чи можна його назвати щасливим?
Оповідання О.Стороженка "Скарб" гумористичне: автор тут не викриває вади Павлуся, а в жартівливому тоні виявляє смішне в характері й поведінці головного героя, у способі його життя. А й справді, Павлусь нікого не ображає, нікому не шкодить і не заважає жити, проте спосіб його життя видається смішним.
За допомогою яких же засобів автор досягає гумористичного зображення?
Насамперед, це мова оповідача та героїв твору. Павлусева мати, звертаючись уже до дорослого сина, використовує зменшено-пестливі суфікси: "Не ходи, синку: душно, сонце напече головку, голова болітиме". Такі ж виражальні засоби використовує й оповідач: "Павлусеві вже не до меду; заснув манесенький - ніяк його й не розбурхаєш".
Автор гумористичного твору з метою створення комічного ефекту вдається також до згрубілих коментарів: "Тільки йому й робити, що цілісінький день їсть (а лопав здорово) та спить".
Автор для характеристики головного героя використовує просторічні або лайливі слова (телепень, орав здорово). Саме такими словами автор викликає відразу до людини, котра нічого не робить доброго, висміює таких людей, які прожили марно, безцільно своє життя, користуючись плодами праці інших. Також для характеристики Павлуся автор вживає слова середнього роду (його вигнало та розперло). ми бачимо і комічний портрет головного героя: "Пика широка та одутлувата, як у того салогуба, а руки білі та ніжні, як у панночки". У творі наявні і комічні ситуації, які викликають сміх: "Вийде в садок, ляже під грушею, а часом, глянувши угору, трошки й розсердиться: "Бісові груші, - пробубонить, які спілі, і над самісінькою головою висять, а ні одна ж то не впаде у рот".
Висновок: отже, засобами комічного автор твору намагається викликати відразу до людини, котра нічого не робить, висміяти таких людей, як Павлусь, задуматися, чи немає у нас таких рис характеру.
Сатира - гостре висловлювання (часто в перебільшеному вигляді) всього нечесного, несправедливого.
Гумор - доброзичливий сміх, спрямований на викриття певних вад людського характеру.
Засоби гумористичного зображення:
- вживання пестливих слів з метою висміювання;
- жартівливі народні прислівя та приказки;
- використання гіперболи;
- іронія - вживання слів у протилежному значенні.
Ми добирали приклади з твору для того, щоб проілюструвати, яку ж все таки роль виконує гумор у даному творі.
Кажуть, що смішне завжди поруч із сумним. Історія Павла-лежня і його скарбу могла бути дуже смішною, коли б не була такою сумною. Добре, якщо людина щаслива, але не за рахунок інших. Спочатку добробут і комфорт хлопцеві створювали батьки, обділяючи себе, потім наймити і дружина. І змарнував цей герой своє життя, не пізнавши в ньому нічого, крім задоволення власних фізичних потреб, не давши нікому користі. То чи можна його назвати щасливим?
Оповідання О.Стороженка "Скарб" гумористичне: автор тут не викриває вади Павлуся, а в жартівливому тоні виявляє смішне в характері й поведінці головного героя, у способі його життя. А й справді, Павлусь нікого не ображає, нікому не шкодить і не заважає жити, проте спосіб його життя видається смішним.
За допомогою яких же засобів автор досягає гумористичного зображення?
Насамперед, це мова оповідача та героїв твору. Павлусева мати, звертаючись уже до дорослого сина, використовує зменшено-пестливі суфікси: "Не ходи, синку: душно, сонце напече головку, голова болітиме". Такі ж виражальні засоби використовує й оповідач: "Павлусеві вже не до меду; заснув манесенький - ніяк його й не розбурхаєш".
Автор гумористичного твору з метою створення комічного ефекту вдається також до згрубілих коментарів: "Тільки йому й робити, що цілісінький день їсть (а лопав здорово) та спить".
Автор для характеристики головного героя використовує просторічні або лайливі слова (телепень, орав здорово). Саме такими словами автор викликає відразу до людини, котра нічого не робить доброго, висміює таких людей, які прожили марно, безцільно своє життя, користуючись плодами праці інших. Також для характеристики Павлуся автор вживає слова середнього роду (його вигнало та розперло). ми бачимо і комічний портрет головного героя: "Пика широка та одутлувата, як у того салогуба, а руки білі та ніжні, як у панночки". У творі наявні і комічні ситуації, які викликають сміх: "Вийде в садок, ляже під грушею, а часом, глянувши угору, трошки й розсердиться: "Бісові груші, - пробубонить, які спілі, і над самісінькою головою висять, а ні одна ж то не впаде у рот".
Висновок: отже, засобами комічного автор твору намагається викликати відразу до людини, котра нічого не робить, висміяти таких людей, як Павлусь, задуматися, чи немає у нас таких рис характеру.
